Церква святого Георгія с. Андруші Переяслав-Хмельницького р-ну Київської обл.

Перегляди: 655

Церква святого Георгія побудована у 1768 р. в селі Андруші місцевими майстрами. У 1858 р. її відремонтували, прибудували бічні рамена, міжрукавні прибудови, відновили дзвіницю.

У 1968–1970 рр. церкву демонтували та перевезли в Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини.

Церква триярусна, належить до типу хрещатих будівель з не виділеним внизу квадратним зрубом центральної дільниці. Усі рукави в плані прямокутні, а над західним раменом підноситься вгору дзвіниця. Фундаментом церкви були кам'яні брили та грубі дубові підвалини, а в музеї її поставили на підмурок.

Усі міжруків’я заповнено прибудовами, які мають однакову висоту з ґанками, що нависають над південним, північним та західними входами. Їхні двосхилі покрівлі чітко завершуються гребенями над верхнім ярусом вікон. Зовнішній вигляд церкви витримано в традиційних формах XVIII ст. Об’єми зрубів стін рукавів зовні помірно струнких пропорцій. Західне рамено має два ряди вікон, що виходять на південь і на північ: чотири згори і два знизу. У міжрукавних прибудовахпо два вікна на кожній грані.

На рівні гребенів дахівчетверик переходить у стриманий ярус восьмигранника. В усіх його гранях прорізано по великому вікну. Опукло хвилястим у профілі дахом над першим заломомвосьмерик другого залому, який на вигляд є легшим і стрункішим, хоча він є таким самим, як і нижній. Він також освітлений вікнами, які розміщені на кожній грані. Опуклий та витягнутий дах над другим заломом додає стрункості архітектурі нави. Енергійно хвилясті заломи гармонійно співвідносяться з прямолінійними формами восьмериків і ліхтаря. Мініатюрна та видовжена маківка з хрестом завершує композицію.

Усьому храму додає стрункості верх дзвіниці, що постає з середини трикутних фронтонів західного рамена. Високий чотирикутник дзвіниці завершується карнизом на рівні першого залому головної нави, потім різкий, звужений до верху залом переростає у широкий глухий ліхтар. Композиція завершується голівкою та хрестом такого ж розміру, що й на головному куполі. Вікна на четверику дзвіниці ідентичні вікнам першого восьмерика нави, але є спареними. Розміщені на кожній грані четверика, вони правлять одночасно й за слухи. Взагалі ж віконних отворів у церкві чимало, всі вони розташовані у два яруси, однакові за формою, лише над ґанками спарені, а за формою лучкові.

Виразності й неповторності церкві додає оригінальне й автентичне оздоблення. За спогадами колишніх жителів села Андруші, обшиті шалівкою стіни тривалий час зовні фарбували у світлі тони, а куполи виділяли зеленим кольором. Уже після німецько-радянської війни стіни пофарбували у синій колір, ребра усіх граней, карнизи вікна виділили білим кольором. Окрім цього, площину на фронтонах та на фризах попід карнизами оздобили чотирикутними накладними зірками жовтого кольору. Бані та голівки, що були вкриті бляхою і пофарбовані у зелений колір, після перенесення на територію Музею перекрили оцинкованим залізом, залишивши його у природному сталевому кольорі.

Пружне поривання ввись простежується в інтер’єрі храму. Восьмерик першого залому підноситься тільки над четвериком центральної дільниці, але завдяки додатковому простору між прибудовами північного та південного рамен, де влаштовані кліроси, йому підкорені всі рамена. У західних кутах головної нави влаштовані кіоти. Об’єм навової бані енергійно розгортається вгору і переходить у восьмерик, довжина якого стає на вигляд ще більшою, бо непомітно переходить у другий залом, насправді високий. Вівтар сполучається з центральною навою високим просвітом. Все це створює відчуття єдності й гармонійної стрункості, а світлові потоки, потрапляючи з великих вікон, надають піднесеності. Первинну цілісність внутрішнього вигляду бабинця не порушують навіть хори, влаштовані разом з добудовою дзвіниці. Притвор має просторий вигляд.

Вхід до церкви через паперть – місце для бідних, а також тих, хто розкаюється в гріхах, або не прийняли християнство. Церква має три основні частини: перша – вівтар, друга – власне церква (нава, неф) та притвор («бабинець»). Над притвором – хори, продовження яких набирають форми галереї, звідки церковний хор супроводжує службу Божу на релігійні свята. В наві знаходиться великий дерев’яний хрест з образом Ісуса Христа. У центральному куполі підвішене «панікадило».

У 1845 р. Т. Г. Шевченко зобразив церкву на малюнку «Андруші».

 

Завідувач НДС "Музей декоративно-ужиткового мистецтва Київщини"                               Степанова О.П.