ТАМАРА ГРИГОРІВНА МОВША (1922-2003) – АРХЕОЛОГ, МУЗЕЄЗНАВЕЦЬ, ПАМ’ЯТКООХОРОНЕЦЬ

Категорія: Історичний календар. Особистості Створено: П'ятниця, 20 квітня 2018, 11:19

20 квітня 2018 р. виповнюється 96 років з дня народження відомої дослідниці трипільської культури, музеєзнавця та пам’яткоохоронця Тамари Григорівни Мовши. Вона належить до когорти найвідоміших польових дослідників-трипіллязнавців ХХ ст. Її дослідження збагатили археологічну науку рядом блискучих відкриттів, стали вагомим внеском у розробку ряду фундаментальних проблем давньої історії. Тамара Григорівна є одним із ініціаторів створення першого в Україні Музею трипільської культури, який на сьогодні функціонує у складі Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав».

Тамара Григорівна Мовша народилася 20 квітня 1922 р. в м. Любечі на Чернігівщині. У 1925 р. сім’я переїхала до Києва. У 1945 р закінчила історичний факультет Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка. Того ж року почала працювати науковим співробітником Київського державного історичного музею у відділі “Докласового (первісного) суспільства”. Цей відділ Т.Г. Мовша очолювала з 1952 по 1977 рік. Тамара Григорівна відповідала за 160 тисяч одиниць археологічних матеріалів доби каменю-бронзи, будувала розділи музейної експозиції, проводила екскурсії, читала лекції.

Археологічну кар’єру Т.Г. Мовша розпочала в 1946 р. з участі у Трипільській археологічній експедиції, яку очолювала Тетяна Сергіївна Пассек. У її складі Тамара Григорівна взяла участь у досліджені поселень ранніх землеробів: Володимирівка (1946-1947 рр.), Солончени, Флорешти, Вихватинці, Голеркани (1952-1959 рр.).

З середини 1950-х рр. Т.Г. Мовша організовує самостійні археологічні пошуки. Проводить дослідження в Солонченах та Цвіклівцях. На основі вивчення здобутих матеріалів нею було виділено солонченську групу пам’яток середнього періоду Трипілля. Плідними виявилися дослідження пізньотрипільського поселення Цвіклівці у 1960-1961 рр., де Т. Мовша відкрила цікаве житло-майстерню по виготовленню крем’яних свердел, жертовне поховання та скарб мідних прикрас.

У 1962-1980 рр. досліджувала різночасові трипільські поселення у Жванці, де в урочищах Щовб та Лиса Гора були виявлені унікальні археологічні об’єкти: оборонний вал і рови трипільського “городища” та комплекс гончарних печей. Ці відкриття стали справжніми науковими сенсаціями. Ідея дослідження та висвітлення історії землеробських племен через музейні експозиції привела археолога-трипіллязнавця Т.Г. Мовшу до знайомства з відомим майстром музейної справи М. І. Сікорським. Наслідком цього стали спільні експедиції з науковцями переяславського заповідника, починаючи з 1974 р. У цей час рештки однієї з гончарних печей Жванця було перевезено та реконструйовано в експозиції Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини.

Серед трипільських строжитностей велику увагу дослідниця приділяє керамічній скульптурі. Тамара Григорівна у 1975 р. захищає кандидатську дисертацію „Антропоморфна пластика Трипілля (реалістичний стиль)”, у якій систематизувала, розробила класифікацію даних старожитностей, зробивши значний вклад у вивчення сакрального світу трипільських племен.

У 1977 р. Т.Г. Мовша перейшла до Інституту археології АН УРСР. Працюючи в Інституті археології Тамара Григорівна продовжувала свої експедиційні роботи на Дністрі, проводить розвідки та обстеження трипільських пам’яток на територіях Хмельницької, Тернопільської та Чернівецької областей.

З 1980-х рр. дослідниця вивчала поселення-гіганти на Побужжі, очолює Доброводський та Косенівський загони Комплексної трипільської експедиції Інституту археології. На поселенні Косенівка на Черкащині було знайдено унікальний скарб із 144 мідних намистин, що зберігалися у глиняній посудині, скарби крем’яних пластин, унікальна фігурка ведмедиці та біноклеподібний виріб.

Підсумком її наукового доробку стало видання більше 150 статей та публікацій, зокрема, вона автор розділів до перших томів „Археології Українскої РСР” (1971 р.) та „Археологии Украинской ССР” (1985 р.). Коло її наукових інтересів і досліджень пов’язано переважно з Трипіллям: духовна культура та ідеологічні уявлення трипільських племен, взаємини всередині величезної трипільсько-кукутенської спільності та з іноетнічними спільнотами енеоліту, хронологія, поділ Трипілля-Кукутені на ряд культур або етнокультурних груп. Важливим внеском дослідниці у сучасну науку стало опрацювання проблем етнокультурного розвитку різних регіонів поширення трипільських племен, виділення ряду локально-хронологічних груп (культур), їх взаємозв’язки та зв’язки з сусідніми народами, розробка проблем хронології.

З 1990 р. Тамара Григорівна працювала завідувачем Музею трипільської культури Переяслав-Хмельницького державного історико-культурного заповідника. У музеї відтворена наукова концепція відомого вченого-археолога, її бачення проблем трипільського світу, дослідженню яких вона присвятила все своє наукове життя, і яке разом з своїми учнями та колегами втілила в музейній експозиції.

Тамара Григорівна, окрім наукових досягнень, підготувала групу досвідчених дослідників-археологів та музеєзнавців. Серед її учнів кандидати історичних наук, заслужені працівники культури України, провідні музейні співробітники. Всі вони проходили археологічну школу в експедиціях під її керівництвом і завжди відчували фахову підтримку, увагу й доброзичливість. Тамара Григорівна була інтелігентною, сердечною, доброю людиною, але водночас вимогливою до себе й до інших, особливо коли йшлося про наукове сумління й людські якості. Їй були притаманні жіночність, відчуття смаку, почуття гумору.

Відійшла у вічність визначна дослідниця Трипілля 4 березня 2003 р. Пам’ять про неї зберігають її наукові відкриття, давні старожитності та музейні експозиції. У наших серцях залишається спомин про інтелігентну, добру, щиру, сердечну людину, якою була Тамара Григорівна Мовша.

 

Завідувач науково-дослідного відділу «Музей трипільської культури»                               Дмитро Тетеря

 

Молодший науковий співробітник науково-дослідного відділу 

«Музей трипільської культури»                                                                                        Валентина Білоусько