ДО 175-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ВІДОМОГО АРХЕОЛОГА, ІСТОРИКА, АРХІВОЗНАВЦЯ ДМИТРА ЯКОВИЧА САМОКВАСОВА (15/27.05.1843 – 5/16.08.1911)

Категорія: Історичний календар. Особистості Створено: Понеділок, 28 травня 2018, 13:22

Д.Я. Самоквасов народився 27(15) травня 1843 року на хуторі Стахорщина Новгород-Сіверського повіту Чернігівської губернії (нині село Новгород-Сіверського району) у збіднілій дворянській родині, яка походила від українського козацького, старшинського роду. Навчався у Новгород-Сіверській гімназії, потім – на юридичному факультеті Санкт-Петербурзького університету, який закінчив у 1868 р. Захистив дисертації: при Київському університеті – «Древние города России» (1873), у Петербурзі – «История русского права». Був професором Варшавського (1873-1892) та Московського університетів (1894-1911), де викладав право, історію та археологію. Довгий час керував московським архівом Міністерства юстиції (1892–1911). Автор близько 200 наукових праць.

З 1871 року, захопившись археологією, Дмитро Самоквасов став активним польовим дослідником. Розкопки нерідко проводив власним коштом. Він є співавтором перших інструкцій по проведенню археологічних робіт. Д.Я. Самоквасов був учасником ІІІ Археологічного з’їзду у Києві (1874), VІ АЗ – в Одесі (1882), ІХ АЗ – у Вільно (1893), ХІV АЗ в Чернігові (1908). Одними із найвизначніших його досліджень стали розкопки курганів у Чернігові, зокрема, знаменитого кургану «Чорна Могила» та низки т.зв. «дружинних» поховань Х ст. (1872-1873). У своїй науковій діяльності дослідник особливий інтерес приділяв питанню виникнення давньоруських міст, тому його захоплення найбільш ранніми пам’ятками було закономірним, адже курганні поховання відносилися саме до цієї категорії пам’яток. Наявність великих курганних могильників у Чернігові та Переяславі привернули увагу науковця до цих міст [1; 2; 3].

У 1877 р. Д.Я. Самоквасов приїздить до Переяслава, де проводить розкопки 55 курганів на всіх його чотирьох курганних могильниках (по 10-15 курганів на кожному). За локалізацією дослідника курганні могильники розміщувались на околицях давнього Переяслава в чотирьох пунктах: «1) в урочище Альтицком, у кладбищенской церкви, при выезде из Переяслава на пароходную пристань; 2) на выгоне у городского острога; 3) на выезде из Переяслава на Киев, где ярмарочная площадь у кладбищенской церкви; 4) в урочище Подворах при выезде из Переяслава в г. Пирятин» [2]. Із 55-ти розкопаних експедицією давньоруських курганів у 17-ти похованнях містився поховальний інвентар: срібні сережки, срібні та металеві персні, срібні та бронзові скроневі кільця, залізні ножі, кістяний гребінець, глиняний посуд та інше. Д.Самоквасов стверджував, що отримані матеріали з вивчених курганних могильників дають змогу говорити про Переяслав, як центр феодальної округи в ІХ-Х ст. Дослідник вважав Переяслав одним з найдавніших сіверянських центрів, оскільки жодне з городищ Переяславської землі не мало такої кількості курганних могильників, на думку науковця, сіверянського поховального обряду, як городище Переяслава. Тому датою заснування міста він вважав 907 р. [2].

Ранній час функціонування курганних некрополів Переяслава підтверджують і сучасні дослідження. Так, виявлений археологами в 2003 р. на східній околиці міста ґрунтовий могильник, датується кінцем ХІ-ХІІ ст., що засвідчує еволюцію поховального обряду від раннього, підкурганного, до ґрунтового.

Результати польових досліджень Д.Я. Самоквасова у Переяславі були опубліковані в узагальнюючих монографічних працях: «Основания хронологической классификации, описание и каталог коллекции древностей» (1892) та «Могилах Русской земли» (1908) [1; 2]. Питання розвитку поселенських структур Переяславської землі науковець висвітлював у своїй праці «Северянская земля и северяне по городищам и могилам» (1908) [3].

На сьогодні з вказаних могильників частково збереглись курганні насипи лише на могильнику в ур. Ярмарковщина, і тому розкопки Д.Я. Самоквасова, збережені, описані й видані ним матеріали досліджень у Переяславі мають неабияке значення для сучасних археологів.

У 1877 р. дослідник здійснив також розкопки двох великих курганів поблизу сіл Вінинці та Лецьки, зокрема кургану «Гостра могила», з похованнями епохи ранньої бронзи та кочівницького (т.зв. торчеського) типу [1; 2].

З ім’ям Д.Я. Самоквасова пов’язані розвиток методології тодішніх археологічних розкопок, а також розробка проблем охорони пам’яток. Авторитетний вчений був одним з розробників «Инструкции для описания городищ, курганов, пещер и для производства раскопок курганов», затвердженій на ІІІ Археологічному з’їзді (1878), яка невпинною працею археологів, зокрема Д.Я. Самоквасова, з року в рік вдосконалювалась. Надзвичайно плідний і насичений період польових археологічних робіт дослідника припадає на 1871-1891 рр., а останні розкопки ним були проведені у 1908 та 1909 рр. Свою величезну колекцію знахідок (близько 5,5 тис. одиниць) та археологічну документацію (щоденники, описи, малюнки, креслення) у 1891 р. дослідник подарував Історичному музею у Москві.

Він був одним з небагатьох університетських вчених, який широко використовував і пропагував археологічні матеріали як важливу складову комплексного історичного дослідження.  Д.Я. Самоквасову належить вагомий внесок до тогочасного вирішення проблеми походження й становлення давньоруської держави, створення власної концепції історичного розвитку слов’ян з врахуванням матеріалів археологічних досліджень, у постановці багатьох питань як прикладної, так і теоретичної археології, яка на той час утверджувалась як окрема наука.

Помер вчений після тривалої і тяжкої хвороби 16(5) серпня 1911 року в Москві, перед смертю встигнувши написати науковий звіт про свої останні археологічні дослідження.

 

Праці Д.Я. Самоквасова, де опубліковано переяславські пам’ятки:

  1. Самоквасов Д.Я. Основания хронологической классификации, описание и каталог коллекции древностей / Д.Я. Самоквасов. – Варшава: в типографии М. Земкевич, 1892. – 143 с.
  2. Самоквасов Д.Я. Могилы Русской земли / Д.Я. Самоквасов. – М.: Синодальная типография, 1908. – 276 с.
  3. Самоквасов Д.Я. Северянская земля и северяне по городищам и могилам / Д.Я. Самоквасов. – М.: Синодальная типография, 1908. – 119 с.

Джерела:

 

Старший науковий співробітник НДВ «Археологічний музей»                                         Бузян Г.М.