26 ЛИПНЯ 1773 р. НАРОДИВСЯ ТИМКІВСЬКИЙ ІЛЛЯ ФЕДОРОВИЧ – УКРАЇНСЬКИЙ ПЕДАГОГ, ФІЛОЛОГ, ПРАВОЗНАВЕЦЬ, ПИСЬМЕННИК, ОСВІТНІЙ ДІЯЧ, ВИПУСКНИК ПЕРЕЯСЛАВСЬКОГО КОЛЕГІУМУ

Категорія: Історичний календар. Особистості Створено: Середа, 25 липня 2018, 17:59

«Діяльність є більш успішною, коли йде не стрибками, але плавно й поступово поширюється, збільшується» - кредо І.Ф.Тимківського.

Ілля Федорович Тимківський народився в місті Переяславі. Рід його пішов від Василя Тимченка, козака Переяславського полку, а батько Федір Назарович Тимківський (1739–1790 рр.) був полковим осавулом та обіймав посаду Переяславського поштмейстера.

Підлітка Іллю батьки віддали до Переяславського колегіуму, а через певний час він став студентом Києво-Могилянської академії (1785–1789 рр.). Продовжив навчання Ілля Тимківський у Московському університеті (1789–1797 рр.), де глибоко оволодів знаннями з права, латинської мови, класичної літератури, філології, прикладної математики. Показавши чудові успіхи у навчанні, отримав три срібні та одну золоту медалі. Вивчаючи право, молодий учений вирішив систематизувати російські закони. Так з’явилася праця «Досвід систематичного зводу законів», що була високо оцінена сучасниками-правознавцями і за яку Ілля Федорович здобув високу нагороду — діамантовий перстень.

Після закінчення навчання Ілля Федорович працював викладачем у Сенатському юнкерському інституті, де викладав правознавство. В 1801 р. став секретарем Сенату, працював у Міністерстві юстиції, де уклав проект організації третейського суду.

Брав участь у заснуванні Харківського університету, з 1805 по 1811 р. працював у ньому професором юриспруденції. Водночас (1803—1811) був куратором Харківської шкільної округи, викладав цивільне та кримінальне право, закони й форму судо виробництва. В цей період написав працю з філософії права «О применении знаний к состоянию и целям государства» (1808), де розглянув закономірності розвитку суспільства і висловив думку, що форма державного правління народу не залежить від окремої людини чи групи людей, а визначається розвитком промисловості й освіти. У своїх поглядах учений спирається на ідеї французьких просвітників, зокрема теорії «природного права» і «суспільного договору». У Харкові вийшла праця «Опытный способ к философическому познанию российского языка» (1811). У 1818 р. І. Тимківського обрано повіреним суддею м. Глухова. З 1825 по 1838 р. — він директор Новгород-Сіверської гімназії. Відстоював демократизацію навчального процесу в народних школах. Вважав передумовою гармонійного розвитку учнів збагачення спадкових даних дітей новими якостями шляхом освіти, навчання і виховання. Відводив вихованню керівну роль у формуванні людини.

Людина освічена, талановита й діяльна, І. Тимківський пише та публікує праці різного напряму: літературно-публіцистичні («Записки», 1852; «Судья и парадоксы», 1855), спогади («Мое определение в службу, сказанное в частях. 1785—1799»), краєзнавчу та історичну роботу «Сборник материалов для исторической топографии Киева и его окрестностей».

Помер 27 лютого 1853 р. в с. Туранівка (нині Сумська область).

Людина широких енциклопедичних знань, світлого розуму й доброго серця, Ілля Федорович Тимківський належав до тих педагогів, які гідно продовжували демократичні традиції української педагогічної думки XVIII ст. і закладали основи її подальшого розвитку.

Завідувач НДВ «Меморіальний музей Г.С.Сковороди»                                               Т.В. Радіоненко