6 ВЕРЕСНЯ НАРОДИВСЯ МИХАЙЛО ЮЛІАНОВИЧ БРАЙЧЕВСЬКИЙ (6.09.1924-23.10.2001) – ВИДАТНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ІСТОРИК, АРХЕОЛОГ, ПИСЬМЕННИК, ГРОМАДСЬКИЙ ДІЯЧ, ДОСЛІДНИК АРХЕОЛОГІЇ ТА ІСТОРІЇ ПЕРЕЯСЛАВА

Категорія: Історичний календар. Особистості Створено: Вівторок, 04 вересня 2018, 07:47

Михайло Брайчевський народився 6 вересня 1924 р. в Києві. По батькові Юліану Карловичу він походив від ополяченої української шляхти греко-католицького віросповідання, мати, Віра Архипівна, походила з російського дворянського роду Виноградових. У 1943-1948 рр. навчався на історико-філологічному факультеті Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка, який закінчив з відзнакою. Михайло Юліанович був одним із перших студентів, зарахованих до університету після звільнення Києва від окупації восени 1943 р. Він брав активну участь у відбудові університетських корпусів. Маючи прекрасні художні здібності, він знімав копії креслень університетських будівель з оригіналів видатного архітектора В. І. Беретті. Згодом ці креслення студента Михайла Брайчевського використовувались будівельниками-реставраторами для відтворення первісного вигляду споруд червоного корпусу університету. Він був одним із засновників і президентом Студентського наукового товариства при університеті. У 1945 р. тодішній директор Інституту археології АН України Л. М. Славін, який завідував кафедрою археології в Київському державному університеті, запросив здібного студента на роботу до Інституту. У тому ж році Михайло Брайчевський взяв активну участь у польових дослідженнях у Переяславі-Хмельницькому під керівництвом Б. О. Рибакова, а трохи згодом – на Поділлі й Волині разом з відомими вченими, П. П. Єфименком, М. Я. Рудинським, В. Й. Довженком.

Працюючи в Інституті археології, М. Брайчевський досліджував пам’ятки різних епох, особливий інтерес у нього викликали ранньослов’янські старожитності, питання становлення черняхівської культури і першої східнослов’янської держави – Русі. Завдяки своїм неординарним здібностям, широкій ерудицією, новаторському підходу до розв’язання наукових проблем, М. Ю. Брайчевський виріс до одного з провідних фахівців Інституту археології. У 1955 р. захистив кандидатську дисертацію «Римська монета на території України», яка вийшла монографією у 1959 р. Досліджував слов’янські пам'ятки Пастирське, Леськи, Дахнівка, Черепин-Корсунський.

У 1950-х рр. дослідник зацікавився Переяславом, видатні пам’ятки якого, завдяки роботам експедиції М. К. Каргера, стали відомими всій науковій громадськості. Він був знайомий з М. І. Сікорським. Певно тому М. І. Сікорський звернувся саме до М. Брайчевського з проханням дослідити нововідкриту ним археолого-архітектурну пам’ятку на дитинці Переяслава. У 1958 р. була організована спільна археологічна експедиція ІА АН УРСР, Переяслав-Хмельницького державного історичного музею та Академії будівництва і архітектури УРСР. Нею керував М. Ю. Брайчевський, повноправними учасниками її були М. І. Сікорський, Ю. С. Асєєв та О. К. Козін. Експедицією були відкриті залишки храму кінця ХІ ст., атрибутованої дослідниками як літописна церква, збудована Володимиром Мономахом на Княжому дворі у 1098 р.

Результати архітектурно-археологічних досліджень у м. Переяславі-Хмельницькому висвітлено у публікації М. Ю. Брайчевського та Ю. С. Асєєва «Археологические исследования в Переяславе-Хмельницком в 1958 г.». (1960). Публікація містить матеріали розкопок нової архітектурної пам’ятки давньоруського Переяслава – тринавного чотирьохстовпного храму. Автори прийшли до висновку: «Вопрос об атрибуции раскрытой исследованиями 1958 г. церкви на площади Воссоединения нельзя считать окончательно решенным, но есть основания предполагать в нем Успенскую церковь 1098 г. В пользу этого свидетельствуют традиция наименования близ стоящей церкви Успения, несомненно, восходящая к древнерусскому храму этого же имени, и датировка раскопанной церкви концом ХІ в., основанная на особенностях типа, строительной техники и форм здания. Важна и локализация княжеского двора в северной части Переяславского детинца».

У співпраці М. Брайчевського та М. Сікорського виник й задум та розроблена тематика унікальних кольорових вітражів, які прикрашають нині павільйон над церквою-усипальнею ХІ ст., де розміщена експозиція Археологічного музею НІЕЗ «Переяслав».

У 1960 р. Михайло Юліанович подав до захисту докторську дисертацію «Анти (нариси з історії Східної Європи в епоху великого переселення народів)», у якій підкріплювалася археологічними даними теза Михайла Грушевського про виникнення державності у східних слов’ян вже в «антський» період. Але її було «завалено». У 1960 р. М. Брайчевський перейшов працювати до Інституту історії АН УРСР.

Працюючи у 1960-1968 рр. в Інституті історії, Михайло Брайчевський брав участь у створенні низки фундаментальних колективних досліджень – «Історія українського мистецтва» (1962), «Історія вітчизняної математики» (1966), «Історія селянства Української РСР» (1967), «Історія Української РСР» (1969), написав десятки статей до енциклопедій. Його монографії цих років «Коли і як виник Київ» (1963), «Біля джерел слов'янської державності» (1964), «Походження Русі» (1968) стали справжніми віхами в історичній науці і принесли Брайчевському світове визнання.

Як історик та археолог-практик Михайло Юліанович ще на початку 1960-х років дійшов висновку про нагальну необхідність збереження для нащадків культурно-історичного надбання. З цією метою він із групою однодумців, серед яких були відомі вчені В. Й. Довженок, О. Н. Логвин, О. С. Компан, О. М. Апанович, ініціює створення у 1968 р. Українського Товариства охорони пам'яток історії та культури. Його енергією було врятовано в епоху «соціалістичних реконструкцій» архітектурний комплекс Києво-Могилянської академії, низку культових споруд та інших пам’яток історії і архітектури України. Коли виникла загроза знесення Київського Подолу й зведення на цьому місці «мікрорайону», М. Ю. Брайчевський був співавтором проекту «Рішення про заповідні історико-архітектурні зони в м. Києві», написавши ґрунтовну історичну довідку про Поділ. Саме він першим підняв й питання про відбудову Михайлівського та Успенського соборів.

Активна і принципова громадянська позиція, гострі виступи в пресі викликали незадоволення партійних ідеологів. У 1967-1968 pp. Михайло Юліанович пише статтю «Приєднання чи возз'єднання», де було поставлено питання історико-культурних взаємин України і Росії та маловивчених аспектах розвитку двох народів. На вимогу ідеологічного відділу ЦК КПУ вченого восени 1968 p. звільняють з роботи «за скороченням штатів». В подальшому М. Ю. Брайчевського неодноразово звільняли з роботи: впродовж 1968-1970, 1972-1978 рр. він був безробітним.

У 1978 р. М. Брайчевський був поновлений на посаді старшого наукового співробітника Інституту археології. Послаблення ідеологічного тиску та цензури на середину 1980-х років дали змогу видатному вченому публікуватися. У 1988 р. він видає ґрунтовне дослідження «Утвердження християнства на Русі» (перевидане російською мовою у 1989 p.). Книга, видана до 1000-ліття хрещення Русі, здобула міжнародне визнання серед провідних учених світу. У 1993 р. Михайло Юліанович був удостоєний за неї престижної премії фонду родини Антоновичів (США).

У 1989 р. М. Ю. Брайчевський здобув вчений ступень доктора історичних наук. У 1990-х рр. був обраний професором Національного університету «Києво-Могилянська Академія», головою осередку Українського історичного товариства (УІТ) у м. Києві, дійсним членом Української вільної академії наук (УВАН) у CША. Полемічно загострені, науково виважені праці Михайла Юліановича широко публікувалися в наукових та популярних виданнях, газетах та журнал. Вони були присвячені проблемам охорони пам’яток історії і культури, історіософії, історіографії, образотворчому мистецтву, архітектурі, літературознавству.

Не оминув увагою вчений і Переяслав – так, на запрошення організаторів у 1992 р. він взяв участь у Першій науковій краєзнавчій конференції «Переяславська земля та її місце у розвитку української нації, державності й культури» з вельми цікавими тезами «До проблеми Переяславської Митрополії».

М. Ю. Брайчевський є автором понад 600 праць, численних монографій, з яких частину надруковано вже після його смерті.

Помер М. Ю. Брайчевський 23 жовтня 2001 р., похований у Києві на Байковому цвинтарі.

Деякі праці дослідника із згадками про Переяславщину:

  1. Брайчевский М.Ю. Римська монета на території України. — К., 1959. — 244 с.
  2. Брайчевский М.Ю., Асеев Ю.С. Археологические исследования в Переяславе-Хмельницком в 1958 году // КСИА. – Вып. 81. – М., 1960. – С. 112–116.
  3. Брайчевський М.Ю. Переяславське князівство // УРЕ. - Т. ІІ. – 1963. – С. 72.
  4. Брайчевський М.Ю. Утвердження християнства на Русі. — К.: Наукова думка, 1988. — 261 с.
  5. Брайчевський М.Ю. До проблеми Переяславської Митрополії // Тези всеукраїнської наукової конференції «Переяславська земля та її місце в розвитку української нації, державності й культури». – Переяслав-Хмельницький, 1992. – С. 55—57.
  6. Брайчевський М.Ю. Приєднання чи возз'єднання? (Критичні нотатки з приводу однієї концепції) // Переяславська рада: історичне значення та політичні наслідки. — К.: Видавничий центр «Просвіта», 2003. — С. 23-67.  

Джерела:

Боровський Я. До 75-річчя з дня народження М. Ю. Брайчевського // Археологія. – 1999. – № 3. – С.157-159.

Боровський Я. Пам'яті Михайла Юліановича Брайчевського // Археологія. – 2001. – № 4. – С. 163-165.

Брайчевський Михайло Юліанович // Український історичний журнал. — 2002. — № 1. — С.157-159.

Ісаєвич Я. Михайло Юліанович Брайчевський // Енциклопедія сучасної України. – Т. 3. – К., 2004. – С. 421-422.

Сагайдак М. Михайло Брайчевський у просторі української культури 60-х – 80-х років XX століття // Археологія. – 2004 – № 4. – С. 101-105.

Старший науковий співробітник НДС «Археологічна експедиція»                                                 Г. Бузян