ОЛЕНА АПАНОВИЧ – ВИДАТНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ІСТОРИК ХХ ст.

Категорія: Історичний календар. Особистості Створено: Субота, 08 вересня 2018, 08:23

9 вересня виповнюється 99 років від дня народження Олени Михайлівни Апанович – видатної дослідниці історії України козацької доби, архівіста,  письменниці.

Олена Апанович народилась 9 вересня 1919 року в місті Мелекесі Ульяновської області. Її батько Михайло Апанович був білорусом за походженням, а мати – полька, представниця відомого шляхетського роду Бортновських. Через специфіку батьківської професії, що був залізничним службовцем, сім’я постійно змінювала місце проживання. Дитячі роки провела у Північно-Східному Китаї, оскільки, батько працював на Китайсько-Східній залізниці. Після повернення з Китаю у 1935 році померла мати, Каміла Апанович, а у 1939 році за несправедливим звинуваченням був репресований батько.

Закінчивши блискуче середню школу в Харкові (у шкільній характеристиці стояв красномовний запис «за здібностями – видатна») О. Апанович вступає до інституту журналістики в Москві, який було ліквідовано наступного року. Вищу освіту здобула у Харківському педінституті факультет російської мови та літератури, який закінчила  1941 року. Під час війни була змушена евакуюватися до південного Казахстану, а потім – до Башкирії.

У травні 1944 року  прибуває до Києва і починає працювати у Центральному державному історичному архіві УРСР (науковий працівник, зав. відділу давніх актів), де за її словами, «просто закохалась в українське козацтво».

Працюючи в архіві, О. Апанович одночасно навчалася в аспірантурі, обравши темою кандидатської дисертації «Участь Запорізького війська у російсько-турецькій війні1768-1774 рр.», яку успішно захистила у 1950 році. Після цього переходить працювати до Інституту історії АН України і невдовзі стає провідним спеціалістом у галузі козакознавства.

У 1951 році вона бере участь в археологічних дослідженнях на місцях Запорозьких Січей, які невдовзі будуть затоплені водами Дніпра у зв’язку з пуском Каховської ГЕС. У 50-х рр. О.М. Апанович відроджує історико-краєзнавчі дослідження в Україні стосовно козацької доби, видає важливі праці: «Історичні місця Визвольної війни українського народу 1648-1654 рр.», «Запорозька Січ і її прогресивна роль в історії українського народу», «Переяслав-Хмельницький та його пам’ятники», десятки статей до «Української Радянської Енциклопедії», «Радянської енциклопедії історії України», «Советской исторической энциклопедии» тощо.

Велику увагу Олена Апанович приділяє опису та збереженню історичних пам’яток,  пов’язаних з історією козацтва, насамперед о. Хортиці. Вона склала науковий реєстр пам’ятних місць запорозького козацтва. У кінці 1969 року вийшла монографія О.М. Апанович  «Збройні сили України першої половини ХVІІІ ст.» (К., 1969), яка відкрила новий етап дослідження запорозького козацтва, показавши, що запорозьке козацтво було прогресивним історичним явищем.

У зв’язку з посиленням великодержавної політики Москви у Україні в 1972 році почалися переслідування української інтелігенції. 12 вересня 1972 року О.М. Апанович, як і ряд інших істориків, переважно спеціалістів з історії України козацької доби, була звільнена з роботи в Інституті історії. Після 8-місячного вимушеного безробіття Олена Апанович влаштувалася на посаду наукового співробітника відділу рукописів Центральної наукової бібліотеки АН України у Києві. Там вона розгорнула активну роботу по опису різноманітних архівних зібрань, наприклад, О.П. та Я.П. Новицьких, вивчила 8000 рукописів, що дало можливість значно прояснити розвиток українського літописання у ХVІІ – ХVІІІ ст., знайти, а часом видрукувати унікальні пам’ятки української історіографії, простежити роль козацтва як носія духовної культури українського народу. Ці спостереження відбилися у монографії «Рукотворная советская книга ХVІІІ века на Украине. Исторические сборники» (М., 1984). Упорядковуючи архів В. Вернадського, О. Апанович видрукувала понад 20 праць, присвячених цьому вченому із світовим ім’ям.

З початком новітнього національного відродження Олена Апанович повертається до повноцінного дослідження історії запорозького козацтва. З під її пера виходять книги та статті, присвячені історії Запорозької Січі та Гетьманщини, їхнім вождям, окремим Січам. О.М. Апанович присвячує особливу увагу популяризації історії запорозького козацтва, виступає консультантом художніх та документальних фільмів тощо, відроджує традицію фольклорних та археологічних досліджень козацтва, керує комплексною науковою експедицією «Запорізька Січ – зруйноване й уціліле» (1989). У 1991 році О. Апанович стала членом Національної спілки письменників України. У 1994 році була удостоєна Національної премії імені Тараса Шевченка, а у 1995 році – лауреат наукової нагороди фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів (США).

Померла 21 лютого 2000 року. Олена Михайлівна була відспівана в Благовіщенському храмі УПЦ Київського Патріархату при Національному університеті «Києво-Могилянська Академія», похована на Байковому кладовищі в Києві.

ВИБРАНА БІБЛІОГРАФІЯ ТВОРІВ О. М. АПАНОВИЧ

  1. Україна перед визвольною війною 1648 – 1654 років (1639 – 1648). – К., 1946.
  2. Запорозька Січ у боротьбі проти турецько-татарської агресії: 59 – 70-ті роки ХVІІІ ст. – К., 1961.
  3. Збройні сили України першої половини ХVІІІ ст. – К.. 1969.
  4. Рукописная советская книга ХVІІІ в. на Украине. Исторические сборники. – К., 1983.
  5. Вернадський: життя і діяльність на Україні. [У співавторстві], К., 1984 і 1988.
  6. Розповіді про запорозьких козаків. – К., 1991.
  7. Гетьмани України і кошові отамани Запорозької Січі. – К., 1993.
  8. Українсько-російський договір 1654 р. Міфи та реальність. – К., 1994.
  9. Гетьмани – будівничі української культури: Петро-Конашевич сагайдачний та Іван Мазепа6 Сценарій театралізованої вистави. – К.. 1993.
  10. Чортомлицька Запорозька січ. До 345-ї річниці заснування. – К., 1997.
  11. За плугом Господь іде: Агрокультура українського козацтва в контексті ідей Сергія Подолинського та Володимира Вернадського. – Б-ка часопису «Дзвін Севастополя», 1999.
  12. Конституція Пилипа Орлика // Хроніка – 2000.

Як засвідчує бібліографічний покажчик 1999 року, загалом за життя ученої було близько 400 публікацій у енциклопедіях, тематичних збірниках. періодиці.

ДЖЕРЕЛА:

  1. Історія українського середньовіччя: Козацька доба. Збірник наукових праць ( На пошану історика, лауреата Державної премії ім. Т. Шевченка Олени Михайлівни Апанович). У 2 ч. – К., 1995.
  2. Під знаком Кліо. На пошану Олени Апанович. Збірник статей. – Дніпропетровськ: МП «Промінь», 1995.
  3. Мицик Ю. Козацька мати. //Слово просвіти. – 1999. – №9 (63), №10 (64).
  4. Олена Михайлівна Апанович: Бібліографічний покажчик (До 80-річчя від дня народження і 55-річчя наукової діяльності) / упорядник С. Даневич. – К.: В-во ім. Олени Теліги, 1999. – 79 с.
  5. Овсієнко В. Коли козацтво стало ідеологічним криміналом… Фрагменти неопублікованих спогадів Олени Апанович // Політика і культура. – 2000. – № 10 (45). – С.41 – 43).
  6. Овсієнко В. Свідчить Олена Апанович // Матеріали 10-х липневих академічних читань. Випуск 1. – К.: Центр духовної культури. 2002. – С. 48 – 57.
  7. Енциклопедія сучасної України. Т. 1 – К., 2001. – 607 – 608.

Молодший науковий співробітник НДВ «Музей «Заповіту» Т.Г. Шевченка»                              С.П. Пригонюк