ЦЕРКВА ТРЬОХСВЯТИТЕЛЬСЬКА ПАРАФІЯЛЬНА

Перегляди: 1127

Опис пам’ятки:

Церква дерев`яна, тридільна, триверха на основі трьох зрубів виповнених з дубових тесаних колод щільно припасованих. Зруби усіх трьох дільниць прямокутні, мають однакову висоту. Установлена на цегляному фундаменті з виступаючим цоколем. Зовні церква обшита горизонтальною шалівкою, виступаючі кути обшиті вертикальною дошкою по всій висоті. Розміри: притвор – (4,16х4,0) м2, площа – 18,72 м2; нава – (6,02х5,35) м2, площа – 31,8 м2; вівтар – (3.85х3,70) м2, площа – 14,44 м2; паперть (ганок) – 11,2 м2. Загальна площа – 76,16 м2. Освітлюється п’ятьма прямокутними вікнами розміщеними у верхній частині зрубу стін вівтаря та нави, а притвор (бабинень) – напівкруглим вікном, яке знаходиться над вхідними дверима. Двері двостулкові, дубові, оббиті зовні залізом. Верхи трьох частин церкви мають по два заломи на кожному ярусі, під залізним покриттям. З них виступають восьмерики (по три на кожному ярусі). Центральний восьмерик другого ярусу за розмірами ширший і вищий двох інших (притвор, вівтар), вони мають прямокутну форму. Восьмерики третього ярусу декоративні, глухі. Маківки вивершені хрестами складного профілю (ковані). Паперть (ганок) з шістьма східцями; двосхилим дахом, який тримається на шести різьблених колонах. Фронтони у верхній та нижній частині ганку прикрашені декоративною накладною різьбою.

Історична довідка:

Церква Трьохсвятительська парафіяльна с. Пищики Сквирського району Київської області була збудована в 1651 р., використовувалася як культова споруда. В 1930 році церква була закрита. На середину XX ст. в результаті соціальних катаклізмів втратила своє значення і переживала період значної руйнації. Постановою Ради Міністрів України від 24.08.1963 р. № 970 церква села Пищики була визнана пам’яткою Національного значення. Враховуючи аварійний стан та неможливість консервації в автентичному середовищі в 1981 р. реставраційною бригадою Переяслав-Хмельницького державного історико-культурного заповідника церква була перевезена і встановлена на території Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини в північно-західній її частині.

Сучасне призначення:

Культурно-просвітницьке, туристсько-екскурсійне. На даний час споруда є експозиційною одиницею Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав».

У 1995 р. у пам’ятці архітектури Національного значення Трьохсвятительській церкві створена експозиція «Музею українського рушника».

Український рушник – це історія нашого народу. Він супроводжував українця впродовж усього життя. Це символ гостинності та пожертви. Його орнаменти містять прадавні магічні знаки, образи дерева життя, богині-берегині, символи землі, води, небесних світил.

Колекція рушників у Заповіднику налічує понад 4 тис. одиниць. В експозиції музею представлено 367 рушників з різних регіонів України (Київщини, Полтавщини, Полісся, Черкащини, Чернігівщини).

Гордість музею – переяславські домоткані рушники XIX ст., які займають особливу сторінку в історії українського народного рушника.

Представлено поліські домоткані рушники XIX-XX ст. із характерним горизонтальним розташуванням візерунка; кролевецькі мануфактурні рушники XIX-XX ст. із знаками-оберегами – двоголовими орлами, трисвічниками-трикірами, церквами, дзвіницями; ткані рушники переяславської земської майстерні початку XX ст.; вибійчані рушники Переяславщини 30-50-х рр. XX ст.; сучасні ткані рушники фабрик художніх виробів Переяслав-Хмельницького та Богуслава 50-80-х рр. XX ст. (серед них авторські роботи народних майстрів З. Гончарук, І. Нечипоренка, Н. Скопець).

Привертають увагу рушники XVIII-XIX ст., вишиті різними техніками:давнім полтавським рушниковим швом, «тамбурним» швом, мережкою-витяганкою, мережкою з настилом, довбанкою, вирізуванням, хрестиком.

Список літератури:

  1. Заїка Н.Л. Церква із села Пищики – пам`ятка народної архітектури XVII ст. // Храми Переяславщини: історія, традиції, сучасність; стан збереження пам`яток. – Переяслав-Хмельницький, 2006 – С. 71-76.