Новини

Вшанування пам’яті козаків-повстанців на Переяславщині

Категорія: Новини Створено: Вівторок, 29 травня 2018, 21:31

Одним із визначних місць пам’яті древнього міста Переяслава є так зване Борисівське поле, розташоване обабіч Борисівки (мікрорайон м. Переяслав-Хмельницького, колишнє с. Кондоїдовка). З цим місцем історична традиція пов’язує героїчну боротьбу повстанців на чолі з Тарасом Федоровичем (Трясилом) проти польських військ коронного гетьмана С. Конєцпольського упродовж трьох тижнів травня 1630 р. Це були часи, коли Переяславщина стала осередком національно-визвольної боротьби українського народу, очолюваної козацтвом, проти польсько-шляхетського гніту. Під Переяславом українські козаки та погано озброєні селяни-повстанці громили вишколене польське військо. Ці історичні події були оспівані геніальним Т. Шевченком у поемі «Тарасова ніч» (1838 р.), зокрема, поет блискуче змалював героїчний епізод знищення повстанцями так званої «Золотої роти» – елітного підрозділу, що складався зі 150-ти шляхтичів із найзнатніших польських родів та виконував функцію особистої охорони коронного гетьмана.

На жаль, у часи, коли Україна перебувала в тенетах тоталітарного режиму СРСР, місцеві партійно-радянські функціонери не спромоглися хоч якимось чином увіковічнити цю яскраву сторінку боротьби українського народу за своє визволення. Чи не єдиним нагадуванням про переможні бої під Переяславом була невелика діорама художника О. Казанського, яка експонувалася в історичному музеї міста. Втім, пам’ять про ті славні часи продовжувала жити у серцях нащадків мужніх козаків. Із здобуттям незалежності в Україні, як серед науковців, так і серед широкого загалу, значно посилився інтерес до проблем локалізації і відродження пам’ятних місць, так чи інакше пов’язаних з історією українського козацтва. Не стояла осторонь цих процесів і Переяславщина. 1995-го року стараннями невтомного ентузіаста, директора історико-культурного заповідника Михайла Сікорського на ймовірному місці славетної звитяги козацтва над польською шляхтою був насипаний невеликий курган, а згодом встановлений пам’ятник Т. Федоровичу роботи скульптора І. Зарічного. Варто зазначити, що нинішній рівень історичних досліджень не дає змоги однозначно визначити місце, де відбувалися героїчні баталії 1630 р., оскільки обабіч Борисівки знаходяться відразу два поля, які з однаковим успіхом можуть претендувати на цю роль. На обох із них, за спостереженнями місцевих краєзнавців, у різний час були виявлені окремі знахідки (уламки холодної зброї, ядер, дрібні побутові речі, людські кістяки зі слідами насильницької смерті), які можуть свідчити про бойові дії на їх теренах у козацьку добу. Тим не менше, місце для встановлення пам’ятника Т. Федоровичу було обрано досить вдало, позаяк воно знаходиться посередині між цими двома полями, на роздоріжжі шляхів, які ведуть до Борисівки. Отож, вирішення проблеми локалізації місць боїв повстанців з польською шляхтою ще вимагатиме значних зусиль фахівців-істориків, насамперед, археологів, проте вже сьогодні із впевненістю можна констатувати, що Борисівське поле, як таке, стало одним із потужних місць пам’яті нашого краю. Відразу ж після встановлення тут пам’ятника, за ініціативи активістів міськрайонної організації Всеукраїнського товариства «Просвіта» та міської організації Народного Руху України, була започаткована традиція кожного року проводити біля нього культурно-просвітницький захід під назвою «Тарасова ніч». Незабаром до акції долучився місцевий осередок Національної спілки краєзнавців України, духовенство та вірники УПЦ КП, різноманітні громадські культурно-просвітницькі організації та самодіяльні колективи, а також всі небайдужі до власної історії громадяни. Останніми роками ініціативу проведення цього заходу перехопив Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав», він же опікується благоустроєм території навколо пам’ятника.

З року в рік число тих, хто приходить на це славне місце вшанувати ратний подвиг своїх пращурів, примножується. Особливо багато серед учасників заходу молоді. «Феномен» Борисівського поля засвідчує, що жителі Переяславщини, навіть в умовах відсутності державної підтримки, створюють місця пам’яті, опікуються ними та активно залучають їх до формування історичної пам’яті підростаючого покоління.

Завідувач науково-методичного відділу охорони культурної спадщини, 

кандидат історичних наук, старший науковий співробітник                                                                           Іваненко А.О.

 

Вже не три дні, не три ночі

Б’ється пан Трясило.

Од Лимана до Трубайла

Трупом поле крилось.

Ізнемігся козаченько,

Тяжко зажурився,

А поганий Конецпольський

Дуже звеселився.

Зібрав шляхту всю докупи

Та й ну частовати.

Зібрав Тарас козаченьків

Поради прохати.

«Отамани товариші,

Брати мої, діти!

Дайте мені порадоньку,

Що будем робити?

Бенкетують вражі ляхи

Наше безголов’я».

«Нехай собі бенкетують,

Нехай на здоров’я!

Нехай, кляті, бенкетують,

Поки сонце зайде,

А ніч-мати дасть пораду –

Козак ляха знайде».

Лягло сонце за горою,

Зірки засіяли,

А козаки, як та хмара,

Ляхів обступали.

Як став місяць серед неба,

Ревнула гармата,

Прокинулись ляшки-панки –

Нікуди втікати!

Прокинулись ляшки-панки

Та й не повставали.

Зійшло сонце – ляшки-панки

Покотом лежали.

Червоною гадюкою

Несе Альта вісти,

Щоб летіли крюки з поля

Ляшків-панків їсти.

Налетіли чорні крюки

Вельможних будити;

Зібралося козачество

Богу помолитись.

Забрякли чорні крюки,

Виймаючи очі;

Заспівали козаченьки

Пісню тії ночі, –

Тії ночі кривавої,

Що славною стала

Тарасові, козачеству,

Ляхів що приспала.

        Т.Г. Шевченко. Тарасова ніч (1838).

Оставьте свой комментарий

Оставить комментарий как гость

0
Ваши комментарии будут проверены модератором.
правилами и условиями.
  • Комментарии не найдены